Ця стаття не призначена для професіоналів. Ви, можливо, вже знаєте все це, можливо, навіть у більшій кількості. Вона призначена для тих, хто ще не знайомий з цією породою або для тих, хто тільки планує долучити цього сонячного ельфа з собачого роду до своєї сім’ї.
Чому мопс?
Існує безліч причин, з яких люди вирішують придбати собаку: дитяча мрія, модні тенденції, почуття самотності, прохання дитини, мимоволі виникле бажання тощо.
І дуже часто небагато хто задумується про характер породи.
Якщо звертають увагу на розміри(великий або малий) та наявність шерсті (гладка або пухнаста), то мало хто задумується про характер майбутньої тварини. Зазвичай люди керуються лише зовнішніми ознаками: “подобається” – “не подобається”.
Дуже часто люди звертають увагу на розміри (великий або малий) та наявність шерсті (гладенька або пухнаста), але мало хто задумується про характер породи.
Як правило, результат очевидний: Великий та красивий сенбернар не бажає бути жорстоким сторожем, а маленький та модний йорк, хоча й декоративна собачка, все ж залишається тер’єром зі своїм розумом мисливця та грайливим характером.
Тому, якщо вам потрібен кімнатний, невеликий і добре вихований песик, лагідний, веселий, з почуттям власної гідності, розумний настільки, що не вимагає спеціального навчання, то ви не помиляєтесь, обравши – МОПСА.
Походження
Так ось, мопс – декоративна порода собак родом з Китаю.
У ході історії мопса називали по-різному, і ніхто точно не знає, звідки походить його назва.
У другій половині XVI століття в Англії стало загальновідомим слово “паг” (“pug” – прозвище мавпи). Існує думка, що мопса назвали так через його характерну зовнішність – сплюснуте, як у мавпи, обличчя. Існує гіпотеза, що “pug” – це трансформована форма слова “puck” – ельф (дух шкоди), взята з п’єси Шекспіра “Сон у літню ніч” та інших стародавніх творів.
Безперечно, мопс має характер ельфа.
Існує кілька версій походження мопса. За однією з них, мопс – карликова форма мастифів. До речі, в Нідерландах, куди ці маленькі та чарівні собачки потрапили на кораблях Ост-Індської компанії, мопса також називали “китайський мастиф“.
За другою версією, мопси представляють собою короткошерсту різновидність пекінесів і хінів.
На своїй батьківщині предки мопса були широко поширені як у буддистських монастирях, так і у дворці імператора.
У часи династії Шан (1766 – 1122 рр. до н.е.) мопси були не лише домашньою прикрасою, але й використовувалися як собаки для полювань. Правда, їх доставляли на місце полювання на спеціальних носилках. (Тепер стає зрозуміло, звідки у сучасних мопсів така пристрасть до сну на подушках. Коріння тягнеться з давнини.)
Цих рідкісних і недосяжних для простого люду собачок балували та пестили. Вони користувалися справжніми царськими почестями. Їм присвоювали придворні титули і дарували різноманітні прикраси та одяг.
У часи династії Хань (206 – 220 рр. до н.е.) відпала потреба використовувати мопсів при полюванні. Потрібна була маленька собачка для ігор і розваг, яка поміщалась би в рукаві. В цей період велася робота над зменшенням розмірів мопса до мініатюрних.
Мопсів вважали талісманом, який принесе щастя та багатство. А в складках на лобі, схожих на ієрогліфи, давні люди бачили певний божественний зміст. Китайські монархи так оберігали мопсів, що вивозити їх за межі країни вважалося смертним гріхом.
І все ж, коли в XVI столітті Китай налагодив торгові відносини з країнами Європи, мопси побачили світ.
Потрапивши в Нідерланди, а потім в Англію, ці чарівні собачки швидко завоювали популярність по всьому світу. Саме в Англії мопс остаточно сформувався як порода, яка досягла наших днів.
Про нього, любого…
Мопс це навіть не собака. Іншопланетне створіння.(Думаю ті хто мають мопсів зі мною погодяться.)
Посудіть самі:
Взявши приклад від мавпочок, мопс успадкував багатий репертуар міміки. Ой, як вони вміють складати рожиці! Взагалі-то, всі емоції виразно відображені на їхніх мордочках. Все зрозуміло без слів.
Від котячого роду у них є вміння стрибати. Пухнастий мопсик з легкістю застрибне вам на коліна або диван. Іноді мопсики облизують свої лапи, як коти. Дістати іграшку з-під дивану – не проблема.
У той же час він залишається собачкою. Причому, він не вважає себе маленькою собачкою. Він не боїться собак, які більші за нього. Він відважний і сміливий.
До речі, саме завдяки своєму безстрашному характеру мопси стали офіційними собаками Оранського дому. Існує достовірна історія про те, що саме мопс врятував Вільгельма Мовчазного, короля Нідерландів, під час війни з Іспанією. Царапанням і загавкавши, собачка на ім’я Помпі (Pompey) розбудила короля саме в той момент, коли на сплячий табір напав ворог. Улюбленець Вільгельма I Оранського завжди супроводжував свого господаря й вірно його охороняв. Коли улюблений господар помер, собачка кинулась на людей, які прийшли поховати його. Така вірність і самовідданість, без сумніву, не могли залишитися непоміченими.
Можна сказати, що мопс – ідеальний компаньйон, який здатний стати членом великої сім’ї або розрадити самотність літньої людини. Мопс добрий, розрадливий, завжди прагне бути в центрі уваги, але не нав’язливий. Він залюбки бере участь у всіх побутових справах, чи то прибирання квартири, чи заготовка овочів на зиму. А ввечері, затишно звернувшись на ваших колінах або ледачо розтаювши на подушці, дивиться разом з вами улюблену телепередачу.
До речі, про квартиру. Маленький мопс – найбільш прийнятна порода для власників невеликих квартир. (Висота собаки в холці від 25 до 33 см, вага 6-8 кг) Цей неймовірно розумний і слухняний малюк чудово ладнає під одним дахом з представниками інших порід. З котами – проблем немає!
А дітей він взагалі обожнює. Для них він незамінний друг у всіх їх іграх.
Мопс – собака, яка мало гавкає, тобто він не буде гавкати без причини. Тому ані Ви, ані ваші сусіди не будуть відчувати незручності.
Це надзвичайно спритна собака і розумна собака, яка швидко усвідомлює все. Вона навчається неначе сама собі. За шматочок сиру готова виконувати неймовірні трюки (навіть циркові). Одна з наших мопсих, наприклад, вивчила команду “Голос” з першої спроби, дивлячись, як її мама за це отримала шматочок м’яса.
Як соціально адаптована та неагресивна порода, мопсу потрібно мінімум команд, щоб не турбувати Вас вдома і на вулиці. Нехай на мене не ображаються власники службових порід, але мопси по розуму й спритності не поступаються їхнім підопічним.
Так, Ви, можливо, не досягнете такої чистоти і злагодженості в виконанні команд, як, наприклад, у німецького вівчарки, але ці породи мають різне призначення. Мопс легко освоїть елементи загального курсу дресирування (ЗКД), адже немає нічого приємнішого, ніж легко керована, слухняна собака.
Одна з мопсів нашого розведення ходить на дресирувальний майданчик. Отож, він легко проходить смугу перешкод (сходи, балка, бар’єр, тунель…), при цьому робить це на своє задоволення. (Відеоролик буде пізніше)
Якщо Ви придбали перспективного цуценяту, і хочете з ним брати участь у виставках, бажано відвідати уроки з хендлінгу (показ собаки в ринзі). Адже, щоб посісти призове місце і отримати хорошу оцінку від судді, улюбленець повинен не тільки виглядати добре, але й вміти рухатися правильно в ринзі.
Якщо все ж таки кожного разу виходячи в ринг Ви дуже хвилюєтесь (а ваш стан передається собаці) і не можете належним чином показати свого улюбленця, можна скористатися послугами професіонала. Хендлер покаже Вашу собаку з найкращого боку.
В кінцевому підсумку можна сказати одне:
Навіть якщо Ви не підете на дресирувальний майданчик і обмежитеся, так би мовити, домашнім вихованням – приділяйте своєму мопсу якомога більше уваги, розмовляйте з ним (повірте, він все розуміє).
Те, що Ви вкладете в цей маленький клубочок, Ви отримаєте на виході (через рік): відданість, любов, безкінечне задоволення від спілкування зі своїм чотирилапим другом.
Мопс – порода для «лінтюхів»
Шерсть у мопса коротка і не потребує особливого догляду. Шубка мопса настільки приємна на дотик, що його постійно хочеться гладити. До речі, це вспокоює нерви. Спробуйте самі.
Отже, достатньо раз в 2 тижні пройтися по шерсті спеціальною щіткою, видаляючи відмерле волосся.
Мити мопса потрібно не частіше 1 разу в місяць. Часті купання принесуть більше шкоди, ніж користі. Тому не захоплюйтеся. Все добре в міру.
Виняток складає миття лап після кожної прогулянки.
Слід зауважити, що людські шампуні для купання абсолютно не підходять, оскільки кислотний баланс шкіри людини та собаки різний. Питайте в зоомагазинах вашого міста тільки якісні професійні шампуні. Не буде зайвим, якщо в тому ж зоомагазині ви придбаєте спеціальні вологі серветки для очей та краплі для щоденного догляду. На худий кінець, виділення, які з’являються вранці в куточках очей, можна протерти теплою окропленою водою або настоєм ромашки (не заваркою).
Кілька слів про очі. Очі у мопса темні, блискучі, кулястої форми, випромінюють всю ніжність мопсячої душі.
Також варто пам’ятати, що в високій траві або заростях мопс може пошкодити свої великі, виразні очі.
З приводу прогулянок
Для правильного фізичного розвитку необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду. Мопс повинен мати добре розвинуту і міцну мускулатуру. А без належного тренування цього не досягти.
У сиру “брудну” погоду або в сильний мороз можна одягнути мопса в комбінезон.
Також варто пам’ятати, що через будову дихальної системи, як і всі “короткоморді” породи (брахіцефали), мопси погано переносять спеку. Тому влітку краще здійснювати тривалі прогулянки зранку або після заходу сонця.
Я, наприклад, не ризикну поїхати літом куди-небудь з мопсом у машині без кондиціонера.
До речі про машини. Мопси люблять їздити і подорожувати. Тільки залишиш автомобіль відкритим – і вони вже на сидінні, готові їхати куди завгодно, лиш би з улюбленим господарем.
А що? Нові враження всім потрібні.
Про харчування
Мопси невибагливі у їжі і зовсім не проти з’їсти щось зі столу господаря. Ох, як важко витримати цей благальний погляд котика з відомого мультфільму “Шрек”!
Але давайте положимо руку на серце, хто з нас не любить смачно поїсти?! Ось тільки ми можемо силою волі стримувати себе від зайвого поїдання, але переконування типу “потовстієш – станеш товстим і некрасивим” мопсам чуже. Вони вважають себе найкрасивішими. А Ви хіба ні?!
Але “шматочництво” (так ми називаємо маленькі подарунки зі столу) зазвичай не приносить нічого хорошого. Кілька шматочків “не собачого раціону” може спричинити розлад шлунково-кишкового тракту, а довготривале безконтрольне підгодовування може призвести до порушення обміну речовин і ожиріння.
Пам’ятайте: собака – не свиня. І годувати її залишками зі столу неприпустимо!
Однозначної відповіді на питання, що краще – готова суха кормова суміш або натуральна їжа, не існує.
Якщо Ви обираєте сухий корм, обирайте тільки якісний дорогий корм (суперпреміум-класу), відповідно до віку та стану вашої собаки. Найпоширеніші марки – Royal Canin, Purina Pro Plan, Acana, Edvans та інші.
Не вірте рекламі про чудові корми економ-класу. Дешеве – не може бути якісним. Не економте на здоров’ї вашого улюбленця. Повірте, візити до ветеринарної клініки вам обійдуться набагато дорожче.
Багато людей вибирають годувати собак самостійно приготовленою натуральною їжею. Якщо Ви обрали цей варіант, збалансуйте раціон відповідно до загальних рекомендацій і додайте вітаміни.
Тому перед тим, як придбати собаку, подумайте – чи зможете Ви (мова йде про фінансовий аспект) забезпечити їй повноцінне, здорове харчування.
Слід зауважити, що собаки цієї породи схильні до переїдання і набору зайвої ваги. Тому слід стежити за тим, у якій кондиції знаходиться ваш пес.
Мопси погано переносять самотність і нестачу спілкування. Якщо Ви цілий день на роботі і у вас дуже мало вільного часу, однозначно, мопс не Ваша порода. Є багато інших порід собак, які не потребують такого сильного контакту з господарем. Мопс, напевно, єдиний вид сильно спрямований на людину.
Маленький мопсик – це Ваша тінь, ваш “хвостик”. Куди Ви йдете – туди й він. Для нього господар – центр Всесвіту. Він готовий йти в вогонь і в воду за ним. Тому подумайте сто разів, перш ніж завести це чутливе та прив’язливе створіння.
Декілька слів про окраси
(Забарвлення)
Мопси існують у двох окрасах – бежевому і чорному.
- Бежевий окрас може бути двох видів:
- Сріблясто-оленячий («блиск місяця») – це суто оленячий холодний відтінок.
- Абрикосово-оленячий (теплий, пісочний) – від кремового до золотистого.
Дуже яскравий та ефектний окрас. В обох випадках окрас повинен бути чистим. Маска на обличчі, вушка та родимки повинні бути чорного кольору. По спині повинна простягатися темна смуга («пояс»). Чим чистіший і світліший основний відтінок окрасу, тим менш виражений «пояс».
Мопс світлого окрасу не повинен мати брудно-сірого наліту, так званий “затемнений” окрас. Нажаль, мені доводилося зустрічати мопсів з таким незрозумілим мишиним забарвленням не тільки на вулиці, але й на виставках.
- Чорний окрас (чорний як смола) повинен бути рівномірно забарвленим, без домішок інших кольорів. Мопс не повинен мати коричневого відтінку.
Допускається невелика біла відмітка на грудях, але в ідеалі – чорний мопс повинен бути абсолютно чорним.
На сьогодні чорний окрас є більш рідкісним і складним у розведенні.
Радує той факт, що чорних мопсів стає більше, при чому достатньо якісних і відповідних стандарту породи.
Часто власники мопсів з бежевим окрасом заводять їм компанію – чорного (для контрасту) і навпаки. Адже, як відомо, мопсів ніколи не буває забагато!
Запитайте у власника собаки цієї породи: “Що може бути краще за мопса?”, і скоріше за все почуєте відповідь: “Два мопси!”
Вибір цуцика
Вибір цуценяти не менш важливий, ніж вибір життєвого партнера. Незважаючи на їхню комічність, мопси не є живими іграшками, а є друзями на багато років.
Придбання собаки не повинно бути спонтанним бажанням. Це дуже серйозний крок, який має бути ретельно продуманим і зваженим. Цей крок можна порівняти з усиновленням дитини.
Знайте: мопс – це дитина, яка ніколи не виросте!
І наскільки приємним і комфортним буде ваше співіснування з ним протягом 10-14 років (саме такий середній термін життя мопса) впливають два фактори:
- Правильний вибір породи. Чи відповідає мопс вашій внутрішній “я”? (мопс – це не просто порода, це стан душі!) Чи відповідає мопс вашому стилю і способу життя?
- Вибір заводчика (це вже залежить від вдачі). Адже саме селекціонер планував спарювання. І надзвичайно важливо, наскільки грамотно він підійшов до цього питання. Саме на його совісті якість утримання, годування, ветеринарного обслуговування його собак. Адже, як відомо, імунітет малюка формується ще в утробі матері.
Справжній заводчик, а не “розведенець”, для якого “з рук геть – із серця геть”, стане Вашим наставником і буде допомагати протягом усього життя собаки. Адже спочатку у Вас виникне багато питань щодо годування, догляду та багатьох інших аспектів.
Він буде радіти Вашим успіхам і сумувати за вашими невдачами. І навіть через багато років він може не пам’ятати ваше ім’я (якщо ви не підтримуєте близькі стосунки), але, будьте ласкаві, він обов’язково запам’ятає ім’я цуценяти, як тільки Ви назвете його кличку. Він пам’ятає його ще з моменту, коли цуценя було таким беззахисним клубочком, який поміщався на долоню.
Повірте, кожному цуценяті Ви віддаєте шматочок свого серця, як би пишномовно це не звучало.
Після твердого вирішення придбати мопсеня, вам потрібно вирішити, якого класу собака Вам потрібна.
- Пет-клас – це просто домашній улюбленець, не призначений для шоу-кар’єри та розведення. Таке цуценя має деякі недоліки зовнішнього вигляду, які, однак, не впливають на його здоров’я. Зазвичай, цуценя класу домашнього улюбленця коштує дешевше, ніж більш перспективні брати та сестри.
- Брід-клас – підходить для розведення. Собаки цього класу можуть брати участь у виставках та отримувати позитивні оцінки. Собаки класу розведення, при правильному підборі пари, часто народжують майбутніх “зірок”, оскільки вони мають хороших предків і походять з стабільних селекційно-племінних ліній.
- Шоу-клас – це собаки, які наближені до ідеалу. Саме вони “сяють” на виставках. Вартість таких собак найвища.
Не думайте, що придбання цуценяти шоу-класу гарантує вам 100% майбутніх перемог. Зростаючі цуценята можуть змінюватися. (Зокрема, може змінитися прикус, об’єм морди).
Тому менш ризикований варіант – придбання цуценяти старше 8 місяців, коли можна вже побачити, як утворилася собака. (Однак, як показує практика, у відомих позитивно зарекомендувавших себе розплідниках цуценята рідко залишаються до такого віку.)
Розплідник, який займається улюбленою породою не один рік, вже у віці 1,5 місяці може сказати, які цуценята показують потенціал для перемог на виставках.
Ключовим фактором успіху стане правильний догляд і виховання, про які ви самі повинні попіклуватися.
Незалежно від класу цуценяти, якого Вам потрібно, під час відвідування питомника у Вас повинне скластися позитивне враження про нього.
У добросовісного заводчика всі собаки повинні виглядати доглянутими, щасливими і приємними у спілкуванні.
Ймовірно, мати цуценят не буде виглядати так репрезентативно, як на фотографії. Проте вона віддала малюкам надто багато здоров’я, сил і ще не встигла повністю відновитися фізіологічно. Після відлучення від цуценят сука, як правило, перебуває в линьці. Але в будь-якому випадку мати цуценят не повинна виглядати виснаженою. Вона повинна бути чистою з ясним поглядом.
Приміщення, в якому живуть собаки, повинно бути просторим і чистим. В ньому обов’язково має бути обладнане спеціальне місце для цуценят і їх матері.
Маленькі мопсики неймовірно чарівні і смішні. Як тут не збентежитися і при цьому зробити правильний вибір?
В першу чергу зверніть увагу на зовнішній вигляд і активність маленького мопсика:
- Здорове цуценя повинно виглядати міцним і щільним(повненьким) на вигляд. Допитливим.
- Цуценя повинно міцно стояти на ногах. Рухи повинні бути вільними. Малюк не повинен кульгати.
- Очі повинні бути темного кольору, ясні і блискучі. В куточках очей і з носа не повинно бути жодних виділень.
- Мочка носа повинна бути холодною і вологою. Дихання вільне.
- Вуха повинні бути чистими, без коричневих виділень, почервоніння і без запаху.
- Шерсть чиста і блискуча. Без прилиплих до неї залишків їжі або екскрементів.
- На шкірі не повинно бути висипу, заломів або локалізованих випадів волосся.
І ні в якому разі не повинно бути блох! (якщо є блохи, ймовірно, будуть і глисти)
Погане утримання, годування цуценят, погане загальне становище, а особливо стан шерсті, вялість цуценяти мають бути однозначним підставою для відмови брати цуценя з цього виводку.
Ваша жалість і сподівання на “часом само пройде, за нашого догляду” гарантують придбання букету проблем зі здоров’ям собаки, часто аж до кінця її життя.
Тож, будемо вважати, що вам пощастило і ви потрапили до порядного заводчика, у якого всі цуценята однаково добре вирощені, здорові і мають необхідні для щасливого життя умови. І Ви вже вирішили якого класу цуценя Вам потрібне.
Тепер настав час знайти своє ідеальне цуценя!
Оберіть того малюка, який вам найбільше сподобався, як за зовнішніми даними, так і за його поведінкою. Подивіться на те, як він взаємодіє з братами і сестрами, як рухається, як реагує на зовнішні подразники. Однак, пам’ятайте, що поведінка цуценяти може змінюватися, оскільки вони ще молоді і в процесі розвитку.
Також можна звернути увагу на взаємодію з вами. Оберіть цуценя, з яким ви відчуваєте зв’язок і яке проявляє інтерес до вас. Це важливо для подальшого тренування та виховання собаки.
Звідси випливає:
- Якщо Ви хочете придбати майбутню зірку рингів – запитайте поради в заводчика, він допоможе Вам в виборі.
- Якщо Ви хочете просто друга і члена сім’ї – обирайте будь-якого припавшого до душі.
Вибір статі
Ще одне питання, яке турбує майбутніх власників: кого краще обрати – хлопчика або дівчинку?
Вибір статі, на мою думку, не має суттєвого значення, якщо ви не плануєте використовувати собаку для розведення.
У мопсів немає великої різниці в поведінці сук і кобелів. Кобелі, зазвичай, більші за розміром і виглядають ефектніше. Суки менші за розміром, спокійніші і м’якшого характеру.
Але знову ж таки, все у цьому світі є відносним. У виводку може бути лагідний хлопчик, надзвичайно ніжне створіння, тоді як сука може бути лідером, непослухом і капризною.
Тому важливо звернути увагу також на характер придбаної тварини. Визначитися в зграї бігаючих крихіток дуже складно. Зазвичай мопсики надзвичайно раді гостям і з задоволенням контактують.
З боку вони можуть здатися Вам всі однаковими. Але кожен з них окремо – особистість зі своїм характером та уподобаннями. Тому, якщо Вам важко зробити вибір самостійно, попросіть заводчика підібрати вам цуценя, яке відповідає вашому темпераменту та способу життя. Відповідальний селекціонер ніколи Вам в цьому не відмовить. Він краще за всіх знає цих малюків, оскільки спостерігає за ними з самого народження – як вони їдять, сплять, ростуть, грають. Адже саме в грі найяскравіше виявляється темперамент і характер собаки.
Придбавши цуценя, Ви отримуєте пакет документів на малюка: щенячу картку, з якою Ви потім зайдете в клуб для обміну на родовід, ветеринарний паспорт з відмітками про щеплення відповідно до віку, запас корму на перші декілька днів і, звичайно, рекомендації щодо годування, виховання та догляду за мопсеням.
Не можу не згадати ще одне питання – ціну.
Ціна
Не відкрию Америку, якщо скажу, що діти від Чемпіонів і імпортованих розплідників коштують дорого.
Відомі зарубіжні питомники взагалі не продадуть цуценя новачку без рекомендацій. Добрий розплідник дуже ретельно підбирає власників своїм цуценятам. Цуценята для нього – це його діти, це його праця, його знання, його внесок у розвиток породи. І йому дуже не байдужа доля собак його розведення.
Сміливо дам кілька порад тим, хто шукає “собачку для душі” або, простіше кажучи, “для дивану”, а таких – більшість. Ті, хто шукає собаку для виставок, в першу чергу звертає увагу на зовнішність, крові, а потім вже на ціну, а не навпаки.
Дуже часто мені доводиться чути при телефонній розмові:
–А нам цуценя потрібне не для виставок, а “для себе”. Нам би дешевше, все одно який, можна без документів, але лиш би мопс…
–…?
Так і хочеться запитати: “Цікаво, а для кого у мене собаки?”
В першу чергу – “для себе” улюбленого! А потім вже все інше. Виставки – це особиста справа кожного. І не факт, що завтра вам не захочеться відвідати цю подію. Тим більше, виставки не так часто.
А ось хто саме знаходиться поруч з Вами кожен день, я думаю – важливо.
Чи це буде мопсоподібна істота з кепським характером?! Або це мопс, який викликає захоплення у навколишніх.
Мопс, з яким Вам буде комфортно й затишно кожен день.
Чесно кажучи, спочатку не хотіла все це писати. Просто належало сказати і наболіло.
Отже:
- Не женіться за дешевизною. Адже як відомо в українській приказці: “Дешева рибка – погана юшка”. Малоймовірно, що з купленого “подешевше” цуценя, (див не буває) виросте справжній мопс, описаний у даній статті. На приклад:
| Мріяли про таке | А виросло – ось таке |
 |
 |
Обираючи – обирайте найкраще. Ціна, до речі, не завжди є показником якості, але вона не виникає просто так. Для якісного вирощування приплоду потрібно вкласти немало зусиль і коштів.
Коли я бачу оголошення типу: “Якісні цуценята мопса – недорого…”, мені стає дуже цікаво: на чому вони заощадили? Нехай навчать, як виростити “якісно” цуценят з мінімальними витратами.
Нехай не складається враження, що я закликаю купувати безглуздо дорогих цуценят. Для кожної породи існують певні цінові межі. “Від” і “до” (на приклад, для бульдога – одні, для мопса – інші). Тому зовсім реально придбати хороше цуценя за розумною ціною.
Також хочу сказати:
- Не купуйте цуценя на ринку. Пам’ятайте історію про чоловіка з ведмедем, який ходив по ринку і шукав того продавця, який минулого року продав йому хом’ячка…?! Можливо, зовнішньо цуценя буде схожим на мопса, але що, або, точніше, хто з нього виросте?! Ймовірно, ви отримаєте собаку з нестійкою психікою та серйозними проблемами зі здоров’ям. Жоден відповідальний заводчик не буде продавати цуценят на базарі. Занадто дорого для нього здоров’я його малят. І ні за яких обставин не віддасть їх для продажу в зоомагазин.
Можливо, хтось і не згодиться зі мною. Але це моє особисте бачення. Як кажуть: “Обізнаний – значить озброєний”.
Успіхів Вам у виборі самого-самого єдиного й неповторного…! Щиро сподіваюся, що перед Вами чекають чудові миті, дні, роки спілкування з дивовижною істотою на ім’я МОПС.
Крім моїх особистих роздумів, у статті використана література, дуже раджу прочитати “перед сном” наступні книги:
- Л. Ковадло, Є. Сенашенко “Мопс”, М., 2007.
- Ш. Томас “Мопс”, М., 2003.