I. З глибин віків або Історія виникнення.
З чого починається знайомство з породою? Ймовірно, з питання, а як же вона з’явилась? Отже, звідки ж взялась Чихуахуа?
Офіційна версія стверджує, що батьківщиною цієї породи є Мексика, де її культивували індіанські племена майя, тольтеків і ацтеків. Цей висновок вчені зробили, виявивши під час розкопок древні храми тольтеків, які мають дату V століття нашої ери. На їх стінах були зображені маленькі собачки, дуже схожі на сучасних чихуахуа. Тольтеки називали їх “течичі” і вважали живим талісманом удачі та прихильності богів.
Коли плем’я тольтеків підкорили ацтеки, крім золота і шкур, в якості трофею до них потрапив і маленький “течичі”, від якого вожді племені були у захваті. Довгий час мати таку собачку могли лише вожді та верховні жерці, їм приписували магічні сили та допускали до священних ритуалів.
Так, наприклад, якщо господар течичі загинув у бою, улюбленця разом з його останками клали на погребальне багаття. Ацтеки вірили, що течичі своїми великими очима буде освітлювати колишньому власнику дорогу в потойбічний світ і відганятиме від нього злих духів. У деяких випадках у ритуалі використовувалися скульптури собак замість реальних тварин.
Цивілізація ацтеків тривала майже 500 років, поки на початку XVI століття їх не здолали іспанські завойовники. Вони менш сентиментально ставилися до малих супутників індіанців і навіть споживали їх у їжу, вважаючи делікатесом, тому порода опинилась на межі зникнення.
На початку XIX століття мініатюрні собачки були помічені в сім’ях простих селян, що проживали неподалік від руїн замку останнього імператора ацтеків Монтесуми.
В цей самий період порода отримала свою назву, яка відома нам сьогодні. Вона походить від назви мексиканської провінції Чіуауа.
Незабаром такі собачки сподобалися американським мандрівникам, які вважали своїм обов’язком привезти додому не лише пляшку мексиканської текіли, але й живий сувенір – чихуахуа.
В кінці століття такими собачками зацікавився авторитетний американський кінолог Джон Ватсон. Саме він заснував першу розплідник чихуахуа в Америці і дав потужний поштовх до остаточного формування породи. Вже на початку XX століття чихуахуа почали брати участь у виставках, а в 1923 році був розроблений перший стандарт породи і створено клуб чихуахуа.
Пізніше моду на цих собачок підхопила і Велика Британія, як завжди, “додавши свої 5 копійок”. Англійці запропонували розділити одну породу на дві: гладкошерстних і довгошерстних чихуахуа, хоча раніше вони виступали на одному ринзі. Американцям така ідея сподобалась, і з 1954 року це правило залишається чинним.
На територію колишнього Союзу чихуахуа потрапила на початку 60-х років минулого століття. Двох цуценят подарували сім’ї Микити Хрущова кубинські друзі. Через кілька років чихуахуашки з’явилися і в інших будинках кремлівської еліти. Їх везли з Алжиру, Англії і Мексики як сувеніри членам Компартії. На цих хвостатих подарунках і почалося розведення чихуахуа в Росії, а пізніше і в Україні.
II. Особливості породи.
Чихуахуа – чарівна порода мініатюрних собачок, яка в Книзі рекордів Гіннеса названа найменшою собачкою планети.
Природа створює все в гармонії та балансі, тому ці малюки чихуахуа мають велику душу та сміливий характер. Крім того, серед декоративних порід вони є найспокійнішими та урівноваженими собачками в світі. Вони справжні собаки-компаньйони, призначенням яких є любити свого господаря, бути завжди поруч, приносити море позитивних емоцій.
Ці маленькі істоти чудово вписуються в ритм життя сучасної, вічно зайнятої людини. Наприклад, з чихуахуа можна подорожувати, тримаючи її на руках, з нею без проблем поселять навіть в модному готелі, впустять у дорогий ресторан. Ваш улюбленець не створить жодних проблем ні в громадському транспорті, ні в машині, ні в літаку (до речі, його не потрібно здавати в багаж, він зручно проспить увесь переліт у Вас на руках).
Догляд за чихуахуа досить простий і приємний. Це стосується як гладкошерстних, так і довгошерстних представників породи. Наприклад, щонайменше один раз на тиждень розчісуйте вашого довгошерстного друга спеціальним гребінцем, а гладкошерстного – щіточкою з щетиною. Щонайменше один раз у два-три тижні стрижіть вашому улюбленцю відростаючі кігті. Періодично перевіряйте чистоту та здоров’я вушних раковин, регулярно протирайте очі та шерсть під ними (якщо вони сльозяться). Після кожної прогулянки мийте лапки під проточною водою. Ну а купати чихуахуа рекомендується – не частіше 1 разу на місяць, оскільки шампуні змивають природний захисний жировий прошарок, що покриває волосся та шкіру. Варто зауважити, що ці малюки дуже чистоплотні, рідко брудніють і не мають характерного для багатьох собак запаху “псини”. Вони, як і мопси, ніза що не підуть гуляти по бруду або калюжах. Також малоймовірно, що в погану погоду вам самим захочеться шкандибати по вулиці.
Деякі кінологи називають чихуахуа – породою для ледачих, адже її легко привчити до лотка, звільнившись від необхідності вигулювати собачку рано вранці або пізно ввечері. Якщо ви весь день зайняті на роботі або на вулиці погана погода, ваш “вихованець” також виконає всі свої “справи” вдома, в спеціально відведеному місці. Але в сонячний день – чому б не порадувати себе і улюбленця прогулянкою? Нечесно обмежувати простір вашого собачати стінами квартири. Покажіть йому цей прекрасний світ і поясніть правила поведінки в ньому.
Незважаючи на крихітність, представники цієї карликової породи досить витривалі і з задоволенням будуть вам компанією навіть в тривалій прогулянці.
Єдине, що слід пам’ятати, це те, що ці мініатюрні собачки дуже чутливі до низьких температур. Тому в холодну пору року слід одягати на них комбінезони.
Чихуахуа – безстрашні герої: вони часто надто оцінюють свої сили, через що потрапляють у неприємні ситуації. Тому в умовах міста гуляйте з ними завжди на повідку. У натовпі завжди беріть “малюка” на руки або кладіть у сумку. Але не піддавайтеся спокусі постійно носити вашого “чиха” на руках. І хоча ваш чотирилапий супутник досить малий, рух йому необхідний. Достатня кількість руху забезпечує правильне формування кісткової системи і корисно впливає на весь організм в цілому. Наївно вважати, що навіть великі габарити/простір вашого житла можуть замінити повноцінну прогулянку на свіжому повітрі.
Незважаючи на яскраво виражену прихильність товаришам по породі, чихуахуа тепло і сердечно ставиться і до інших домашніх тварин, за умови, що її не будуть ображати і першими провокувати конфліктні ситуації. З перших днів появи в новому домі чихуахуа сильно прив’язується до господаря та членів його сім’ї, прагнучи захистити їх від усіляких неприємностей. У представників цієї породи надзвичайно розвинена інтуїція, завдяки якій вони “відчувають” людей, тому завжди дадуть вам знати, якщо в ваш дім прийшла людина з поганими намірами або нещирим ставленням.
На відміну від тих самих “добрячків” мопсів, які люблять всіх і все, чихуахуа дуже пильно ставиться до незнайомців. Ці маленькі собачки надзвичайно розумні і спритні, добре піддаються дресируванню. Вони можуть розуміти не лише наші слова і жести, але й уловлювати найменші відтінки нашого настрою. Крім того, ці “ліліпути” собачого світу дуже слухняні, хоча трохи ревниві.
Чихуахуа – дуже вірні істоти, готові слідувати за улюбленим господарем всюди. Коли Ви йдете з кімнати в кімнату і не бачите свою крихітку, не шукайте її – вона стоїть за вами і спостерігає, куди ви підете. Якщо господар читає або дрімає, сидить за комп’ютером або просто розмовляє з кимось, чихуахуа буде терпляче чекати, поки на неї не звернуть увагу. А якщо Ви вирішили пограти з нею, вона буде приносити Вам кинуту Вами іграшку знову й знову. Смішно спостерігати, як ця малютка несе м’яку іграшку по кімнаті, яка в кілька разів перевищує її розмір. До речі, про іграшки.
Як і у будь-якої “людського дитинчати”, у кожної собачки є улюблені іграшки, а також ті, які не дуже подобаються. Коли в нашій сім’ї з’являються цуценята мопса, наша красуня грає з ними, навіть дозволяє їм красти сухий корм зі своєї миски (але це не стосується м’яса), але своє улюблене гумове поросятко вона нікому не віддасть. Як і у будь-якої “зразкової дитини”, ви не знайдете безладу в кімнаті. Варто побачити, з яким “діловим” виглядом ця малеча на ніч збирає іграшки на своє “спальне місце”.
Як і всі декоративні собачки, чихуахуа обожнює спати в ліжку господарів під ковдрою, притуляючись до улюбленої людини. Навіть прийшовши з роботи додому, Ви можете знайти свою улюбленицю(улюбленця) сплячою під ковдрою або пледом. Можливо, так вона відчуває себе більш захищеною. Тому з усього розмаїття спальних місць для тварин, замість звичайного ліжка купіть малюкові будиночок. Вона буде Вам вдячна!
Завдяки своєму невеликому розміру, чихуахуа їсть мало. І навіть невеликий шматочок сиру, який, наприклад, мопсу “на один зуб”, маленькому “чиху” принесе багато задоволення і стане вагомим додатком до вечері. До речі, не дивуйтесь, якщо ваш наївшись чихуахуа сховає кілька шматочків корму в секретне місце. Незважаючи на те, що ці “потомки давніх цивілізацій” проживають поруч з людиною вже довгий час, деякі інстинкти від їхніх диких предків все ж залишилися.
І незалежно від того, наскільки ми намагаємося “олюднити” наших домашніх улюбленців, слід пам’ятати: “Їх світ старіший і вищий за наш, вони – сутності більш довершені і досконалі, ніж ми з вами. Вони зберегли багато з тих відчуттів, які людина втратила, і живуть, слухаючи голоси, що не доступні нашому слуху…” (Г. Бес)
III. Яким повинен бути чихуахуа?
Якщо коротко, представників цієї породи вирізняє кругла голова, схожа на яблуко, широко розставлені виразні очі і великі стоячі вуха з закругленими кінчиками. Також до особливостей породи відноситься манера нести хвіст, як прапор – впевнено і гордо. У цього песика відмінна реакція та легкі, повні грації рухи.
Існують два види чихуахуа – короткошерста і довгошерста. У короткошерстих собак коротка шерсть щільно прилягає до тіла, вона м’яка і шовковиста на дотик, має характерний блиск. У довгошерстих чихуахуа шерсть довга, пряма або хвиляста, але не кучерява і не линяюча. Довгошерсті чихуахуа повинні мати ефектне “жабо” на шиї, пишні манжети на задніх ногах та густий віялоподібний хвіст.
Будь-який з двох типів чихуахуа може мати цілу палітру різноманітних окрасів. Мармуровий окрас (мерль) вважається неприпустимим.
Довгий час молера (відкрите місце на тім’ячку) вважалася відмінною ознакою породи і майже найбільш достовірним свідоцтвом чистокровності конкретного собаки. Але стандарт FCI, прийнятий в 2004 році, не привітав велику впадинку(тім’ячко) і дозволяє лише незначну, а недавня поправка до стандарту породи, прийнята Кінологічною федерацією Мексики – батьківщиною породи, – взагалі відносить молеру до недоліків і закликає суддів накладати штрафи за її наявність.
У деяких статтях можна прочитати, що чихуахуа можуть бути так званого коббітипу (коренасті) і діартипу (схожі на маленьких оленят), проте “головний породний документ” не визнає такого поділу на типи. Більше того, оленеподібних собак з легкою(маленькою) головою, довгою шиєю, стрімким тулубом і довгими ногами стандарт FCI відносить до дискваліфікуючих вад.
(З більш детальним описом даної породи можна ознайомитися в розділі: “Чихуахуа. Стандарт”.)
Також слід зазначити, що на відміну від багатьох інших порід, чихуахуа має міцне здоров’я і є довгожителем. Їх віковий діапазон становить до 15 або навіть 19 років.
IV. Хочу “Міні”!
Часто в оголошеннях можна зустріти пропозиції щодо продажу міні-стандартних чихуахуа. Отже, в цій породі немає жодного розділення на “міні”, “суперміні” та інше. Деякі заводчики використовують ці фрази як “маркетингові терміни”, щоб привернути увагу до своїх цуценят. Так, справді, чихуахуа можуть мати різну вагу, але ніколи не класифікуються за цією ознакою. Незалежно від їх ваги, їх просто називають чихуахуа. Деякі можуть бути більшими або меншими за інших. Зазвичай більші особини є міцнішими та здоровішими.
Багато власників племінних розплідників вважають, що середня вага дорослої чихуахуа повинна бути в межах від 1,8 до 3 кг, щоб здоров’я собаки та її нащадків підтримувалось на оптимальному рівні. Однак з’явилися собаководи, які бажали розведення чихуахуа з вагою не більше 0,9 – 1,4 кг. Попит, як кажуть, породжує пропозицію. Однак спроби зменшити вже досить маленьку породу не призводять до нічого доброго. Такі “крихітки” зазвичай мають різні проблеми зі здоров’ям. Також помічено, що термін їхнього життя значно менший. Тому, якщо ви налаштовані на придбання такого “мікроба”, будьте до цього готові.
Відповідальні заводчики ніколи не намагаються цілеспрямовано розпліднювати таких крихітних собачок. Якщо в їхніх поколіннях і зустрічаються схожі цуценята, то це більше виняток, ніж правило.
У діючому стандарті FCI № 218/21.10.2009/ сказано: Ідеальна вага: від 1,5 до 3 кг, собаки з вагою від 500 грамів до 1,5 кг – допускаються. Особини, вагою більше 3 кг, дискваліфікуються.
Якщо серйозні автори на Заході мають свої певні погляди на кілька питань, то в одному вони згодні: прагнення до мініатюрності чихуахуа, полювання за “кількома грамами”, “спекуляції навколо ваги” завдають серйозної шкоди породі. Одностороння орієнтація на мінімальну вагу чихуахуа не сприяє вдосконаленню цієї чудової породи, оскільки:
—виключає собак з такою вагою з розведення;
—робить сумнівною їх успішну виставкову кар’єру (вони лише допускаються);
—шкодить їх здоров’ю.
Тому, якщо продавець цуценят спеціалізується тільки на розведенні таких крихітних створінь, вам слід задуматися.
V. “Заводь кого завгодно, тільки не чихуахуа” або “Кому не варто заводити представника цієї породи”.
1.Не варто заводити чихуахуа у сім’ях з дітьми дошкільного віку, оскільки маленьке дитя не розуміє свої сили, і йому легко затиснути собаку занадто сильно, що може призвести до серйозних травм. Цуценято чихуахуа досить рухливий, його можна випадково впустити або він сам злізе з дивана, а падіння навіть з невеликої висоти для такої крихітки може мати неприємні наслідки. Врешті-решт можна просто сісти на “малюка”, коли він звернеться кулькою під ковдрою, де він зазвичай любить поспати.
Дошкільники у своїх іграх зазвичай рухаються дуже швидко, різко змінюють напрямок, вигукують голосні звуки, що може призвести до стресу у чихуашки і, як наслідок, спровокувати агресивну реакцію собаки. Діти старшого віку швидко вчаться правильному поводженню з цією породою. У них з’являється почуття відповідальності за благополуччя живої істоти, формується правильне ставлення до тварин взагалі.
2.Не слід купувати чихуахуа в якості “живої іграшки” для дитини. Виконуючи наступний каприз Вашого сина або дочки, подумайте, чи потрібен ще комусь у Вашому домі собака і що Ви будете робити з нею, коли дитина набавиться? Купуючи собаку для дитини, знайте, що Ви заводите її саме для себе, і саме Вам доведеться вирощувати і виховувати її, а також свою дитину.
3.Не купуйте цуценя, якщо Ви щодня працюєте до пізньої ночі. Не робіть собаку нещасною. Чихуахуа – дуже віддані створіння, які потребують близького контакту з улюбленим господарем.
Залишений на довгий час у самотності, Ваш чотирилапий друг буде відчувати дефіцит уваги, яку він так любить.
Якщо у Вас мало вільного часу, заведіть замість собаки хом’яка, декоративну мишу, шиншилу, тхора, врешті-решт. Теж живе створіння в будинку, теж маленьке, але яке не потребує регулярних і тривалих контактів з людьми.
Можливий інший варіант: якщо умови роботи дозволяють і Ви не хочете залишати Вашого улюбленця вдома – можете брати “чиха” з собою. Він буде комфортно почуватись у сумці-переносці для малих собак. Також він може годинами спокійно сидіти на руках у власника на якій-небудь світській зустрічі, не заважаючи і не намагаючись втекти.
4.Не беріть собаку через престиж або в щоб бути в моді. Мода приходить і йде, а Вам жити разом багато років.
Чихуахуа – це не “гламурна” лялька, що по-королівськи сидить на руках, а передусім – собака, зі своїми потребами і уявленнями про цей світ.
VI. На піку моди.
На сьогоднішній день порода знаходиться на піку популярності. Це одночасно і добре, і погано, як у медалі, яка, як відомо, має дві сторони:
З одного боку – мода дає поштовх до все більшої появи у нас в Україні породистих імпортних собак. З цього – хороші спаровки і, відповідно, отримання красивих породних і здорових цуценят.
Але з іншого боку – через підвищений попит відбувається не стільки якісний, скільки кількісний приріст поголів’я. Нажаль, розведенням чихуахуа займаються не тільки досвідчені заводчики і щирі любителі цієї породи, але також звичайні дилетанти та “бізнесмени з кінології”, життєве кредо яких: “Не заради породи, а заради збагачення…” В результаті їхнього непрофесійного підходу до розведення, з’являється велика кількість цуценят чихуахуа низької якості і сумнівного походження.
Тому, якщо Ви вирішили придбати хорошого, а головне – здорового цуценя цієї або будь-якої іншої породи, звертайтеся за малятком до професійного племінного розплідника, де Ви зможете придбати гарного собаку з хорошою родословною. Крім того, заводчики доглядають за своїми цуценятами і допомагають їхнім новим власникам у всіх питаннях (догляд, виховання, годування і т.д.).
Єдине, перед купівлею улюбленця Ви повинні визначитися, для яких цілей придбається собака: виставкова діяльність, розведення, або Вам потрібен просто домашній улюбленець. Від Вашого вибору залежить, на яку суму після покупки полегшиться Ваш гаманець.
У розплідниках, як правило, немає єдиної ціни на всіх цуценят – вона може коливатися в значних межах, все залежить від “унікальності крові”, титулів батьків, виставкових і племінних перспектив того чи іншого цуценя.
І на завершення всього сказаного, хотілося б процитувати слова В.Черчіля:
“Мені не потрібно багато, достатньо самого найкращого”.
Перефразовуючи британського політика, скажу:
“Не відмовляйте собі в задоволенні придбати породисту собаку у найкращого заводчика.”
Бажаю успіху Вам і захоплених поглядів Вашому улюбленцю!
Крім моїх особистих спостережень, у статті використана література:
- Т. Джен “Чихуахуа.”, М., 2009
- Є. Сенашенко ж-л “Мій друг собака” №1-2011
- Бельтюкова В.А., М’ягкова Є., Земскова Т.Ю., Массар Р., Моісєєва Л. і ін., “Розмова про породу чихуахуа” М., 2002
- А.Єгорова ж-л “ЗооДруг” №5-2010